MP3 
Десь на набережній в Мукачеві
Там, де душу виймає сакура
Влаштував би собі побачення
Із собою з вісімдесятих я
І спитав би у себе-хлопчика
Шо побачив мене-дорослого
Чи хотів би він стати голосом
Покоління тих, кому болить
Тих, хто не мовчить
Я не хочу ніколи існувати без імені
Я не хочу ніколи засинати у камені
Я нікому не буду віддавати ім'я своє
Тим, ким я був, тим я і є
Тим, ким я був
Десь у Львові на Драгоманова
В паралельному з нами просторі
Побалакав би під каштанами
Із собою із дев'яностих я
І спитав би у того підлітка
Шо на мене спідлоба дивиться
Чи хотів би він стати дзеркалом
Покоління тих, кому болить
Тих, хто не мовчить
Я не хочу ніколи існувати без імені
Я не хочу ніколи засинати у камені
Я нікому не буду віддавати ім'я своє
Тим, ким я був, тим я і є
Тим, ким я був
Десь у скверику на Подолі я
Видно здалеку сяйво місячне
Сів би випити під магнолію
Із собою десь із двохтисячних
І спитав би себе натхненного
Шо не дуже уважно слухає
Чи хотів би він стати пам'яттю
Покоління тих, кому болить
Тих, хто не мовчить
Я не хочу ніколи існувати без імені
Я не хочу ніколи засинати у камені
Я нікому не буду віддавати ім'я своє
Тим, ким я був, тим я і є
Тим, ким я був, тим я і є
Покоління тих, кому болить
Тих, хто не мовчить
Ми не хочем ніколи існувати без імені
Ми не хочем ніколи засинати у камені
Ми нікому не будем віддавати ім'я своє
Ті, ким були, тими і є
Ті, ким були, тими і є
Ті, ким були, тими і є
Ті, ким були, тими і є
